Анонси
     

     








           

          Назад

          Булінг у школах: як цього уникнути. Поради для вчителя

          За результатами дослідження ЮНІСЕФ, 67% українських дітей стикалися з випадками булінгу у віці 11 – 17 років. А ще 44 % школярів ігнорували його, тому що їм було страшно за себе. Чому виникає булінг та як цього уникнути.

          Булінг шкодить фізичному та психічному здоров’ю трьох сторін процесу: жертв, нападників і свідків.
           

          Історія виникнення булінгу

          Поняття "булінг" перекладається як "залякування, цькування". Кембриджський словник англійської мови пояснює його так: "ображати, залякувати когось, хто є меншим чи менш впливовим", "примушувати іншу особу до небажаних дій".

          Науковець Дан Ольвеус у 1978 році ввів поняття "булінг", провівши власні дослідження агресивності дітей.

          Водночас в Україні кардинальні зміни щодо булінгу відбулись у 2018 році – це явище було закріплено законодавчо. Закон розширює поняття булінгу:

          • від булінгу можуть постраждати: дошкільнята, учні, школярі та студенти, педагоги дитсадків, шкіл, закладів вищої освіти та всі учасники освітнього процесу й батьки.
          • булінгом є насиллям проти неповнолітніх чи малолітніх осіб або насилля, вчинене ними стосовно інших учасників освітнього процесу.
          • також це можуть бути випадки економічного та сексуального насильства, насильство із застосуванням засобів електронних комунікацій.

          Від булінгу можуть постраждати: дошкільнята, учні, школярі та студенти, педагоги дитсадків, шкіл, закладів вищої освіти та всі учасники освітнього процесу й батьки.

          Булінгом є насиллям проти неповнолітніх чи малолітніх осіб або насилля, вчинене ними стосовно інших учасників освітнього процесу.

          Також це можуть бути випадки економічного та сексуального насильства, насильство із застосуванням засобів електронних комунікацій.

          Ознаки булінгу

          ЮНІСЕФ визначає булінг як небажану, агресивну поведінку школярів із метою залякування, демонстрації сили, приниження.

          Деякі ознаки булінгу, які відрізняють його від звичайної сварки:

          • завжди є три сторони учасників: агресор, жертва та спостерігач;
          • може виникати неочікувано, коли дитина опиняється в ситуації переслідування або сама приєднується до агресора;
          • негативно впливає на фізичне та психічне здоров’я всіх учасників;
          • супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву дражнять, шантажують, б’ють, залякують, висміюють, принижують тощо;
          • якщо відбувся одного разу, може повторюватися знову й знову; дитині важко протистояти булінгу самотужки;
          • у кривдника немає розкаяння, дії булінгу усвідомлені.

          Причини виникнення булінгу

          Причини появи цькування дослідники об’єднують у чотири групи.

          Особистісні причини, тобто індивідуальність фізичного, психічного, інтелектуального розвитку дитини, її зовнішність, стан здоров’я, національність та ін. можуть викликати цькування щодо неї. Будь-яка «інакшість» може бути висміяна оточенням.

          Причиною булінгу часто стають розлади або порушення в розвитку дитини. Наприклад, діти з психологічними особливостями: розладами поведінки, біполярним розладом, посттравматичним стресовим розладом, синдромом гіперактивності тощо.

          Часто діти можуть цькувати через те, що бажають самоствердитись і завоювати авторитет в очах колективу однокласників, аби їх боялися та поважали. Булять і через заздрість успішним одноліткам (зокрема, і через крутіші речі, одяг, гаджети тощо).

          Сімейні причини, наприклад, коли не налагоджено близькі стосунки, немає належної комунікації між батьками та дитиною, не приділяють їй уваги, і тому вона не може поділитися своїми проблемами.

          Є випадки, коли авторитарний стиль батьківського спілкування вдома школярі переносять у колектив. Батьки занадто контролюють, кричать через оцінки, часто сварять тощо.

          Експерти зізнаються, що якщо вдома є насильство, то дитина копіює поведінку дорослих і може сама стати кривдником або жертвою.

          Соціальні причини – людська нерівність, нетолерантність суспільства, культурні норми, суспільні стереотипи, неконтрольований інформаційний простір (інтернет, ЗМІ, ігри, фільми тощо), що впливають на свідомість та хитку психіку неповнолітніх.

          Чинники середовища, через які може виникнути булінг:

          • ігнорування проблем закладом освіти;
          • якщо вчитель виокремлює когось із учнів;
          • авторитарний стиль навчання провокує низьку самооцінку, агресивність, психологічний самозахист школярів;
          • відсутність контролю дітей під час перерв, у їдальні, роздягальні тощо;
          • сексуальні стосунки серед учнів/учениць стають підставою для цькування.

          Види булінгу:

          • психологічний (нанесення психологічної травми: образи, погрози, залякування, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, маніпуляції, шантаж);
          • фізичний (стусани, удари, штовхання, зачіпання, ляпаси, підніжки, тілесні ушкодження);
          • економічний (крадіжки, пошкодження речей та одягу, вимагання грошей або їжі чи інших предметів, примушення вкрасти);
          • сексуальний (непристойні рухи, погляди, жести, прізвиська, поширення образливих чуток, знімання та розповсюдження відео з переодяганням, сексуальні жарти й погрози);
          • кібербулінг (цькування та приниження за допомогою електронних пристроїв, зокрема мобільних телефонів, інтернету).

          Як уникнути булінгу у школі

          Вирішальна роль у боротьбі з булінгом у школах належить учителям, яких мають підтримувати адміністрація, батьки, громадськість тощо.

          Найкращою профілактикою булінгу буде така організація роботи, щоб налагодити довірливі стосунки між учнями та в їхніх взаєминах із педагогами.

          Методи, які допоможуть уникнути булінгу:

          Анонімне опитування

          Аби запобігати конфліктам, учитель має виявити, чи є діти, яких ігнорують однокласники, із якими не хочуть із спілкуватися та котрих цькують.

          Для цього можна провести невелике анонімне опитування. Суть методу полягає в тому, щоб кожен учень виписав на папері прізвища чотирьох дітей, з якими хотів би сидіти поруч, плюс прізвище свого найкращого друга.

          Аналіз результатів опитування покаже, із ким з учнів не хочуть спілкуватися (бо жоден його не записав), хто є агресором, хто жертвою, а хто неформальний лідер.

          Метод "Гарячий стілець"

          Учитель сідає на стілець, а діти запитують особисту інформацію. Чим більше вони знатимуть, тим більше довірятимуть. Або вчитель та учні по черзі сідають на стілець та продовжують певну фразу, наприклад, "Мене дратує …", "Я злюся, тому що …".

          Дні учнівського самоврядування

          Зміна ролей дає змогу зрозуміти одне одних, поставити себе на місце іншого. Діти готуються до уроків, виконують обов’язки вчителів тощо.

          "Скринька довіри"

          Анонімні скриньки, окремі для школярів та вчителів, які дадуть змогу вільно висловитися, приміром, що подобається, що хотілося б змінити та ін.

           

           

          Колективні конкурси та вправи

          Можна провести конкурс "Чим ми схожі" – знайти спільні риси між учнями, зробити колаж із малюнків, де буде використано всі роботи однокласників, а також взяти участь у спільній виставці, зняти всім класом фільм на задану тему тощо.

          Треба заохочувати дітей робити те, що вони люблять, бо це підвищує довіру, допомагає здружитися та попереджає цькування.

           

           

          Джерело – сайт "Освіта 24"

          Назад

           

          Коронавірусна
          інфекція
          COVID-19

           

           
           
           
          http://www.sqe.gov.ua/index.php/uk-ua/