Назад Ми – за дитинство без насилля! Слово булінг, що походить від англійського buly – хуліган, забіяка – порівняно нове в нашому вжитку.
На превеликий жаль, за свідченнями соціологів, цькування та агресивне переслідування однієї дитини іншими у нашій державі набуло ознак епідемії.
Вихованці Дитячої інформаційної агенції «Крила» Чернігівського обласного Палацу дітей та юнацтва поспілкувалися зі старшокласницями-представницями Чернігівського міського учнівського парламенту Ольгою Пустовойт і Тетяною Величко та членом Чернігівської районної ради старшокласників Валентиною Карповець. Можливо, їхні думки щодо булінгу комусь допоможуть протистояти цьому ганебному явищу.
«Ми самі стикались з булінгом і хочемо, щоб діти навчилися протистояти агресорам».
«Я була жертвою булінгу в 5 класі. Сама впоратись із ситуацією не змогла, тож звернулася до педагогів. Після спільної розмови цькування припинилися. Однокласники почали ставитись до мене добре. Навіть почали поважати».
«Я досить довго була жертвою кібербулінгу. Дуже важливо не тримати це в собі. Обов’язково треба звернутись за допомогою до фахівців. Мої батьки пояснили, як правильно реагувати на образливі повідомлення в соціальних мережах».
«Взагалі, під вплив кібербулінгу, як правило, потрапляють учні молодших класів. Вони довірливі і «ведуться» на все в мережі Інтернет. Тож батькам необхідно пильніше слідкувати за своїми дітьми: обмежувати час, який дитина проводить в Інтернеті. Іноді навіть слідкувати за тим, кому ваша дитина пише та хто пише їй».
«Відносно ж психологічного або фізичного булінгу дуже важливо навчити дитину правильно реагувати на агресора».
«Крім того, що про свою проблему треба обов’язково розповісти своїм близьким, вчителям чи друзям, потрібно ще навчитися контактувати із самим агресором. Адже неправильна ваша поведінка може його тільки підбурити до жорстокості. У жодному разі не можна йому відповідати грубістю. Краще – просто ігнорувати».
– Усі ми час від часу стаємо свідками булінгу. Й іноді просто боїмось стати на сторону жертви або розповісти про це дорослим, аби самим не стати об’єктами знущань…
«Зараз я в такому віці, що я б не стояла осторонь. Що я пораджу свідкам? Не можна просто дивитися, як над дитиною знущаються. Треба спробувати запобігти цьому. Найперше, агресори бояться своїх батьків. Тому треба поговорити, але обов’язково з батьками обох сторін. Якщо тільки з батьками однієї дитини – жертви чи агресора – мало що зміниться».
«Я вважаю, що реагувати на агресію, навіть якщо вона особисто тебе не стосується, вкрай важливо. Адже коли ми стикаємося з агресором, а навкруги багато людей, яким просто байдуже, відчуваєш себе ще більш пригніченим».
– Як правило, булінг відбувається з групою підтримки. Агресори шляхом знущань з інших хочуть піднятися в очах своїх однолітків…
«Не можна стояти осторонь, знімати відео, а згодом викладати все це в соцмережі. Це аморально. Жертву треба спробувати захистити».
«Агресори зазвичай слабкі люди без якихось талантів та розуму… Вони хочуть відчути себе лідерами та самовиразитися шляхом агресії».
– Чи можна булінг побороти?
«Звичайно. Зараз вчителі, батьки й Міністерство освіти та науки України дуже активно співпрацюють у цьому напрямі. На жаль, булінг – явище соціальне. Але впевнена, що поступово навколо нас буде більше добра й добробуту».
«На мою думку, зміни розпочнуться, якщо кожен із нас замислиться над своїм особистим ставленням до людей. А чи не сміємося чи не ображаємо ми самі когось зі своїх однокласників чи знайомих. Отож, зміни треба розпочинати з себе. Зокрема, скорегувати свою поведінку – стати більш людяними. Тоді оточуючі побачать зміни у вас і замисляться над своєю поведінкою».
«В Україні працюють також гарячі лінії. Якщо ви не наважуєтесь поговорити зі своїми батьками, вчителями або друзями, то анонімно можете зателефонувати на гарячу лінію. Особисто я туди не телефонувала, але в мене є знайома, яка дзвонила на гарячу лінію щодня впродовж місяця. Їй допомогли, навчили поводитись із агресором».
Тож не будьмо байдужими, друзі! Кожен із нас має право на дитинство без насилля.
Національна дитяча «гаряча» лінія – 0800 500 225 або 772 (з мобільного);
Національна дитяча «гаряча» лінія для дітей та батьків – 116-111;
Телефон довіри у Чернігові – 4-21-01.
Назад |