1899, 23 квітня – в слободі Великий Бурлук на Харківщині народився Валентин Сімянцев (Сімянців, Сім’янців), сотник Армії УНР, скульптор.

«І чим би я виправдав своє життя, коли б добра доля не дала мені козакування» (Валентин Сімянцев).

Народився в сім’ї безземельного селянина. «В родині говорилося, що по батькові рід походить із Волині, що дуже правдоподібне, бо на Слобожанщину, в минулому, тікала людність з Волині в цілого Правобережжя, – писав у спогадах. – Та й знайшов я прізвище волинян як Сімянник. А по вуличному звали нас Семенці… Мама козацького роду Давиденків, з поворотців козаків з Північного Кавказу».

В українській армії з 1918-го – козак кінної сотні Богданівського пішого полку, бунчужний полку Чорних запорожців, учасник Першого зимового походу. Лицар Залізного хреста Армії УНР.

В еміграції мешкав у Чехословаччині, Німеччині і США. Закінчив Українську господарську академію в Подєбрадах. За фахом інженер-гідротехнік.

Після Другої світової війни захопився різьбярством, став відомим в емігрантських колах скульптором. Виконав погруддя на могилі свого командира Петра Дяченка.

Автор мемуарів «Спогади Богданівця» (1963), «Студентські часи» (1973), «Роки козакування 1917-23» (1975).

Помер 15 лютого 1992-го у Філадельфії (США). Похований на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруці.